Декілька причин, за якими ми надаємо перевагу роздільному навчанню
- різний темп фізіологічного і психологічного розвитку ( дівчатка до відповідного віку випереджають хлопчиків);
- різний спосіб сприйняття інформації (дівчата емоційні, хлопці раціональні);
- різні рольові функції у соціумі (дівчатка - матері, хлопчики- захисники);
- різні підходи у формуванні статево-рольової ідентичності (у дівчаток - через естетику, у хлопчиків - через спортивно-вольові принципи);
- відсутність психотравматизації: у результаті знецінення однієї статі іншою у процесі навчальних негараздів.
Переваги шкіл роздільного навчання
1. Відсутність в учнів упереджень при виборі навчальних занять, предметів, гуртків і факультатив, а також відсутність переваг для участі у тому чи іншому спорті тільки тому, що він призначений для дівчаток або хлопчиків. Хлопчики можуть танцювати, а дівчатка займатися моделюванням, робототехнікою. Школи роздільного навчання надають широкий спектр обов'язкових предметів і різноманітних факультативів: від гуртка ораторського мистецтва до академічного веслування, від ускладненої математики до постановки спектаклів і мюзиклів.
2. Наявність програм для навчання і засвоєння матеріалу, заснованих на особливостях фізіологічного розвитку (наприклад, розвиток неврологічної системи і мозку) і термінах статевого розвитку хлопчиків і дівчаток.
3. Більш впевнена участь у навчальних і спортивних заходах без огляду на протилежну стать та бажання сподобатися або догодити.
4. Можливість спробувати нове і незвідане без стереотипів та порівняння з протилежною статтю.
5. Наявність педагогічного та наставницького колективу, який спеціалізується на роботі з хлопчиками або дівчатками.
Головним завданням Нової української школи є виховання особистості, патріота, інноватора. Сьогодні школа виступає одним із головних соціальних інститутів. Саме вона є транслятором існуючих цінностей і нормативів, у тому числі уявлень про роль чоловіка і жінки у суспільстві, в залежності від біологічної статі індивіда. Школа формує статево-рольову поведінку, тобто гендерну культуру (гендер – соціостать). Саме організація освіти, як і домінуючі в ній гендерні ролі, вбудовують у людину модель життя і диктують їй жіночі і чоловічі статусні позиції.
Особливу роль у процесі гендерної соціалізації відіграє сама організація закладів освіти (система правил, за якими люди взаємодіють між собою, той порядок, який дозволяє їм працювати). Сьогодні і в Україні впроваджується модель роздільного навчання з метою диференційованого підходу до учнів різної статі, який є платформою ґендерного напрямку. Логічне пояснення сенсу роздільного навчання науковцями обґрунтовується у рамках статево - рольового підходу. У такому процесі передбачається урахування та розвиток статевих, біологічних і психофізіологічних відмінностей школярів. Хлопчика треба виховувати першопроходцем, дослідником, захисником, годувальником, сприяти виробленню твердості характеру, витривалості, позиції обов’язку, служіння Державі, сім’ї. У дівчинці, від колиски, треба бачити майбутню маму – ніжну і лагідну, турботливу.
Ідея роздільного навчання не нова: за цим принципом працювали всі дореволюційні заклади освіти. Хлопчики могли вчитися у гімназіях, ліцеях і вузах, а для дівчаток існували спеціальні освітні установи, що пропонували своєрідний набір дисциплін - в основному з домогосподарства. Недоступним для жінок до кінця XIX століття було і отримання вищої освіти. Тому багато в чому спільне навчання виникло на хвилі боротьби за рівноправність і забезпечувалось соціальною, педагогічною та економічною необхідністю. Вже з 1918 р. хлопчики і дівчатка стали вчитися разом. Повернулися до поділу в 1943 р., але ненадовго: вже через 11 років учнів знову об'єднали. Втім, залишалися військові, спортивні та хореографічні школи …
Нам з дитинства знайомий вірш Маршака «З чого зроблені хлопчики?». Якщо хлопчики - бруднулі і забіяки, то дівчатка - спокусниці, чистюлі і естетки. Це тільки підтверджує, що відмінності статей та їх особливості, завжди були у центрі уваги. Багато вчителів і дитячих психологів стверджують, що існуюча система навчання “підлаштована” під дівчаток: вони більш посидючі, слухняні, їм легше дається «зубріння». А хлопчиків це не приваблює, вони ходять до школи, щоб спілкуватися, гратися.
Розмірковуючи про освіту, вже давно доведено, що хлопчики і дівчатка осягають навчальні дисципліни різними методами і фізіологічно розвиваються і дорослішають різними темпами. Дівчатка довший період можуть сконцентровано працювати, а хлопчики повільніше входять в роботу. І піки працездатності у них різні. Хлопцям потрібен високий темп. Як тільки починається повторення, увага їх слабшає. Дівчаткам швидкий темп заважає. Вони краще працюють на покрокових технологіях та сприймають емоційно забарвлений матеріал.
У школах роздільного навчання зникають упередження, засновані на перевазі однієї статі над іншою, бо звертається увага лише на індивідуальні здібності конкретного учня чи учениці, а не його або її статеву приналежність. При роздільному навчанні можна чітко простежити здоров’язбережувальну наскрізну лінію: воно дозволяє регулювати навантаження залежно від статі, таким чином уникаючи перевтоми дітей.
Виникає питання, чому ж школи роздільного та спільного навчання існують дотепер? Чи данина це традиції чи науково-обґрунтована необхідність одного із варіантів навчання дітей? Наявність двох систем дає можливість батькам обрати заклад освіти для їхньої дитини, ґрунтуючись на освітніх і виховних цілях, на талантах, психологічних і фізіологічних особливостях дитини.