Дитина не вміє програвати?

Для початку замисліться, що Ви думаєте про програш, які емоції відчуваєте?

А тепер давайте проаналізуємо, що може засмучувати дітей. Тільки той факт, що він не добіг першим, а його фішка виявилася на фініші другою, чи все ж таки причина трохи глибша?

Ось деякі з причин, що можуть викликати смуток.

Дитина засмучується чи плаче, коли програє тому, що:

- хоче бути в центрі уваги, відчувати себе успішною. І це нормально!!!
- може думати, що після програшу її не любитимуть ( або любитимуть менше), а ось у разі виграшу - любов їй забезпечена; - може боятися розчарувати своїх батьків;
- у неї з'являється відчуття, що вона невдаха: гірша, ніж Маша, Петя чи хтось інший;
- вона не переможець і відчуває себе нетямущою, незграбною, безпорадною тощо.

Можливо, саме зараз ви згадали схожі відчуття з дитинства, чи навіть модель поведінки своїх батьків.

Давайте розглянемо можливі моделі поведінки дитини та дорослих у ситуаціях, коли вона не вміє програвати та приймати програш.
Граючи з дитиною, ми зазвичай піддаємося, аби малюк був щасливий і не плакав. Та рано чи пізно дитина зіткнеться з ситуацією, де вона буде не першою або ж взагалі програє. Маля не знатиме, що робити і як результат – заплаче, злякається або ж розчарується в собі. У цей момент поруч може не бути близьких людей. Тому батькам потрібно створювати такі ігрові ситуації, де дитина могла б спробувати себе в різних ролях, давати їй можливість як програвати, так і вигравати.

Модель поведінки, коли, боячись сліз та істерик дитини, батьки весь час піддаються - навряд чи допоможе сформувати у неї впевненість у собі та вміння долати труднощі. Дуже часто, у випадку поразки в грі, батьки знаходять винних у цьому: поганий м'яч, погані гральні кістки, нечесно грали інші тощо. У цій ситуації дитина не вчиться брати відповідальність на себе за свої вчинки та рішення. У всьому, що відбуватиметься в її житті, будуть винні всі, окрім неї. Дитина не навчиться бачити інші варіанти виходу із ситуації. У разі неприйняття програшу дитиною, батьки починають злитися і говорити дитині: «Чого ти плачеш? Нічого страшного не сталося. Де твій характер?» Ці фрази знецінюють досвід дитини та придушують її емоції. Це може призвести до того, що вона боятиметься:
- помилитися;
- отримувати новий досвід;
- виявляти свої почуття та емоції.

Наступний варіант поведінки батьків - порівняння своєї дитини з іншими дітьми, які реагують на програш спокійніше. Коли дитина чує : «Ось подивись, Маша зовсім не засмучується, коли програє!» - вона прагнутиме бути такою як Маша, Петрик, або хтось інший. Дитина боятиметься чужої думки, боятиметься робити помилки. Порівнюючи свою дитину з іншими, ви позбавляєте її розуміння власного «Я».

Що змушує батьків так поводитися?
— Страх, що дитина засмутиться, образиться.
— Страх, що вони - погані батьки.
— Страх, що з їхнім малюком щось не так.

Як допомогти дитині, що програла?
Зрозумійте той факт, що на початку ваша дитина буде дійсно засмучуватися. Це не означає, що ви - погані батьки, і тим більше прийміть, що у цей момент з вашою дитиною все гаразд. Зауважте, що ваша дитина не вміє програвати. Таке може бути. Батьки самі мають визначитися, як реагувати на програш. То що ж робити? Дайте відповідь, тільки чесно, собі на запитання, якою ви хочете бачити свою дитину в ситуації, коли вона програє, або ж у неї щось не виходить? Як вона має реагувати? Якими будуть її думки та вчинки?

Якими я бачу батьків, що показують дитині як реагувати у разі програшу:
✨ Це батьки, які не бояться і приймають емоції дитини та її саму з будь-якими її проявами та результатами.
✨ Батьки, які у той момент, коли їх дитина програла, можуть прийняти цей програш легко і говорять їй: «Я розумію, що ти сердишся і засмучуєшся через те, що ти програв.»
✨ Це батьки, які показують, що розуміють бажання свого чада: «Ти хотів виграти?»
✨ Це батьки, що показують, які кроки можна зробити для того, щоб виграти наступного разу і спокійно говорять: «Ти можеш наступного разу зробити…» Проговорюючи ті кроки, які допоможуть дитині наступного разу виграти.
✨ Батьки, які можуть констатувати той факт, що вона (дитина) може програти.
✨ Це батьки, які передають відповідальність дитині за результати гри.
✨ Батьки, які сміливо і без вагань говорять у цьому випадку: «Ти хочеш зі мною (хлопцями) пограти в цю гру?
Добре. Ти готовий до того, що можеш програти?» Знаючи, що його чадо сльозами та криком реагує на програш, батьки вміло створюють та утримують межі твердо кажучи: «Я розумію, що ти хочеш виграти. Я розумію, що ти розлютився й засмутився через те, що програв. Якщо будеш кричати і плакати, я сьогодні з тобою більше не гратиму. Коли починаєш гру, будь готовий до можливої поразки. Зараз можеш йти і засмучуватися. Я буду поруч з тобою. Якщо будеш готовий говорити, то ми домовимося, коли можна буде пограти знову.» Таким чином батьки показують своїй дитині, що вони її люблять навіть якщо вона програла, при цьому допомагають знайти шлях для того, щоб виграти наступного разу.

Як реагувати на програш?
Програвати - це вміння прийняти поточний результат, але при цьому й побудувати кроки, які допоможуть надалі виграти в аналогічних умовах. Вміння програвати - це навичка, яка в майбутньому допоможе вашій дитині йти до своєї мети, якою б неймовірною вона не була. При цьому приймати те, що на шляху до неї можуть бути як перешкоди, так і падіння, але це лише показник того, що потрібно щось міняти і рухатися далі до своєї мети.

Отже, з дітьми треба грати і давати їм програвати. Показуючи, як із цим справлятися, батьки констатують, що програш - це завжди лише КРОК ВПЕРЕД.

Мартінкова Олена